Соціальне забезпечення (соціальний захист) - система суспільно-економічних заходів, спрямованих на матеріальне забезпечення населення від соціальних ризиків (хвороба, інвалідність, старість, втрата годувальника, безробіття або нещасний випадок на виробництві).
У більшості держав існує система загальнообов'язкового соціального страхування. Перші страхові закони в нашій крані з'явилися на початку XX-го століття як захисна реакція урядових структур на вимоги робітників створити гарантовані правила соціальної захищеності на виробництві. Перший закон для захисту робітників на українських землях був прийнятий в 1887 році, яким введено обов'язкове страхування робітників від нещасних випадків при праці (внески сплачували працедавці).
Потрапивши у біду, потерпілий зазнає як матеріальних, так і моральних страждань. Тому, для того, щоб якомога пом'якшити його стан після нещасного випадку, держава, представники застрахованих осіб та роботодавців забезпечують виконання завдання щодо захисту потерпілого як члена суспільства. Повне матеріальне забезпечення у разі втрати потерпілим працездатності, як це передбачено Законом “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (далі - Закон), взяв на себе Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Як відомо, випадки травматизму на виробництві, на жаль, є непоодиноким явищем на підприємствах нашої держави, Те, що сьогодні відбувається на будівельних майданчиках, на територіях промислових підприємств, в агропромисловому секторі примушує замислитися про тлінність людського існування, бо недотримання правил техніки безпеки зрештою призводить до травматизму і нещасних випадків на виробництві та, як правило, потерпілими від цих нещасних випадків є самі співробітники цих підприємств.
Перелік законодавчих актів і нормативно-правових процесуальних документів, спрямованих на усунення цих негативних явищ, достатньо великі, але не кожен керівник намагається їх дотримуватися, а звідси ігнорування питань охорони праці, не оформлення трудових відносин з працівником, тіньова заробітна плата “в конвертах” або в кращому випадку - мінімальна заробітна плата. І можна довго дискутувати про те, що в отриманих травмах і каліцтвах часто винні самі потерпілі, проте обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної їх життю та здоров'ю, лежить на Фонді.
Питання своєчасного та грамотного оформлення нещасних випадків на виробництві є запорукою своєчасного призначення та виплат всіх страхових коштів, передбачених Законом.
Слід звернути увагу на те що, відповідно до статті 21 Закону, потерпілий на виробництві або особа, яка перебуває на його утриманні, мають право на отримання усіх видів соціальних послуг та страхових виплат незалежно від того, зареєстровано підприємство, на якому стався нещасний випадок, у Фонді чи ні. Отже, працівник, що потерпів внаслідок нещасного випадку, не несе відповідальність за свого роботодавця. До речі, якщо потерпілим було порушено правила охорони праці, це не звільняє підприємство - роботодавця від виконання своїх зобов'язань перед ним.
Чинним законодавством передбачений певний порядок дій у разі, якщо на підприємстві все-таки стався нещасний випадок. Від того, наскільки оперативно і правомірно діятиме роботодавець, залежить життя і здоров'я потерпілого працівника. При цьому, від правильності документального оформлення буде залежати своєчасність і повнота виплат, передбачених законодавством. Адже результати проведеного роботодавцем розслідування впливають на розмір допомоги, яка виплачуватиметься потерпілому або членам його сім'ї в разі смерті. Ступінь втрати працездатності встановлює медико-соціальна експертиза (МСЕК). Саме до неї вдається за потреби потерпілий працівник.
Зрозуміло, що працівник, потерпілий у результаті нещасного випадку, стає на деякий час непрацездатним. Відповідно до пункту 4 статті 34 Закону, перші п'ять днів такої тимчасової непрацездатності оплачує власник чи уповноважений ним орган за рахунок коштів підприємства. Оплата решти днів непрацездатності проводиться за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Таким чином, з усіх виплат, пов'язаних з нещасним випадком на виробництві, оплата перших п'яти днів непрацездатності є єдиною виплатою, здійснюваною за рахунок коштів підприємства. Решта виплат проводиться за рахунок коштів Фонду. На практиці підприємство, звичайно, оплачує не тільки перші п'ять днів непрацездатності потерпілого, а й всю суму його лікарняного, а потім провадить залік такої виплаченої суми в рахунок страхових внесків, що підлягають сплаті до Фонду.
Основне джерело формування коштів Фонду складають страхові внески роботодавців і застрахованих осіб. Встановлення розміру страхових внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві для роботодавців здійснюється на диференційній основі. Підстав для диференціації дві: фонд заробітної плати найманих працівників та клас професійного ризику. Чинне законодавство передбачає також можливість добровільної участі у системі державного соціального страхування осіб, які не увійшли до неї в обов'язковому порядку.
Повнота сплати роботодавцями страхових внесків до Фонду є запорукою своєчасного та в повному обсязі відшкодування страхових виплат потерпілим на виробництві. В зв'язку з фінансовою кризою спостерігається зростання боргів на економічно неактивних підприємствах і тих, які проходять процедури санації чи банкрутства, а також на економічно активних господарюючих суб'єктах. Зменшуються надходження страхових внесків і, в результаті, виникає заборгованість з виплати заробітної платі. А це призводить до того, що Фонд вимушений працювати “з коліс”, не маючи фінансових резервів для гарантування своєчасних виплат. Тому лише персональна відповідальність керівників суб'єктів господарювання в частині сплати страхових внесків може сприяти повному виконанню всіх зобов'язань Фонду перед потерпілими від нещасного випадку на виробництві.
О.Молот,
начальник відділення виконавчої дирекції Фонду
у м. Кам'янець- Подільському