Традиційно в першу неділю листопада держава і суспільство вітають працівників соціальної сфери, які щоденно забезпечують реалізацію державної політики з питань соціального захисту населення. Серед армії соціальних працівників одне із основних місць  займають спеціалісти Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, створеного з метою посилення соціального захисту офіційно працевлаштованих працівників, які втратили здоров'я та працездатність у процесі трудової діяльності, а також осіб, які з причини виробничого характеру втратили годувальника.

Для потерпілих Фонд - чітка система, яка покликана їх обслуговувати від моменту нещасного випадку до відновлення здоров'я та працездатності, здійснювати належні види виплат і надавати медико-соціальну допомогу. Для страхувальників Фонд надає постійну консультативну допомогу по проведенню профілактичної роботи, направленої на створення безпечних та нешкідливих умов праці.

Завдання охорони праці полягає в тому, щоб зробити працю високопродуктивною, нешкідливою і безпечною, тобто звести до нуля професійні захворювання та нещасні випадки на виробництві. Профілактика та попередження травматизму працюючих є основним напрямом роботи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Як один із шляхів реалізації цього важливого напрямку роботи, управління виконавчої дирекції Фонду у Хмельницькій області значну увагу приділяє перевіркам стану охорони праці на підприємствах, установах, організаціях. Це  дає змогу вчасно виявити шкідливі та небезпечні виробничі фактори та не допустити випадків травмування або загибелі працівників.

Про стан забезпечення санаторно-курортним лікування потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у 2010 році розповідає директор виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Юрій Мельников:
 

 Конституцією України та Законом України “Про охорону праці” питання охорони праці винесено на рівень державної політики і базуються на пріоритеті життя та здоров’я працівників при розгляді результатів виробничої діяльності підприємства. Однак, на підприємствах Красилівського району Хмельницької області і дотепер існує ряд проблем в створенні та забезпеченні належних умов праці, підвищенні рівня промислової безпеки, запобіганні нещасним випадкам на виробництві.
На протязі 2001-2009 років на підприємствах району щорічно травмується в середньому 20 осіб, з яких 50 відсотків отримують травми із втратою певного відсотку професійної працездатності та 10 відсотків гинуть.

Актуальним питанням відновлення стану здоров’я, працездатності потерпілих від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання  є ефективне лікування із застосуванням сучасних методів цього  процесу з наступним проведенням дієвої реабілітації. 
Співпраця Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та лікувально-профілактичних закладів дає змогу в значній мірі відновити стан здоров’я потерпілих на виробництві. В даний час,  коли обмежені можливості надання якісної медичної допомоги населенню сільської та міської місцевості  внаслідок відсутності достатнього фінансування з боку держави, Фонд соціального страхування виділяє достатньо коштів на ці потреби.   

Політика в галузі охорони праці повинна бути незмінною основою всієї працеохоронної діяльності на підприємстві. ЇЇ можна представити як діяльність, пов'язану з відносинами між керівником підприємства і працівником, в центрі якої - підтримка умов безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на рівні, що забезпечує збереження здоров'я і працездатності працюючого. Свій вираз ця політика знайшла в Законі «Про охорону праці», де досить чітко і докладно сформульовано її принципи. Але формальне існування політики у галузі охорони праці саме по собі не приведе до підвищення рівня безпеки і зниження травматизму. Усе буде залежати від того, яке значення надаватиме цим питанням керівництво підприємства.

Соціальне забезпечення (соціальний захист) - система суспільно-економічних заходів, спрямованих на матеріальне забезпечення населення від соціальних ризиків (хвороба, інвалідність, старість, втрата годувальника, безробіття або нещасний випадок на виробництві).
У більшості держав існує система загальнообов'язкового соціального страхування. Перші страхові закони в нашій крані з'явилися на початку XX-го століття як захисна реакція урядових структур на вимоги робітників створити гарантовані правила соціальної захищеності на виробництві. Перший закон для захисту робітників на українських землях був прийнятий в 1887 році, яким введено обов'язкове страхування робітників від нещасних випадків при праці (внески сплачували працедавці).

Соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності покладено в основу Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (далі - Закон), який визначає правову основу, економічний механізм і організаційну структуру цього виду державного страхування. Найважливішою частиною Закону є безумовно забезпечення соціального захисту працівнику внаслідок ушкодження здоров'я або в разі його смерті утриманцям загиблого годувальника.

Історично склалося, що право на працю в нашій державі може реалізуватися різними шляхами і способами. Одні громадяни займаються індивідуальною трудовою діяльністю (приватні підприємці, власники підсобних господарств – які не пов’язані і не залежать ні від кого), інші виконують певну роботу на власний страх і ризик на підставі цивільно-правових угод, інші ж влаштовуються на роботу шляхом укладення трудового договору і працюють як наймані працівники на підприємствах, установах і в організаціях незалежно від форм власності. Розмежування трудових і цивільно-правових договорів на практиці має велике значення, оскільки їх невірне трактування може спричинити помилки в застосуванні законодавства України. Трудовий та цивільно-правовий договори по-різному укладаються, змінюються, розриваються та створюють відмінні один від іншого правові наслідки.

Немає нічого більш очевидного і незаперечного для людства, ніж право на життя. Більша частина населення проводить майже третину свідомого життя на робочому місці, вносячи цим свій внесок у розвиток суспільства. Праця є джерелом доходів, необхідних для задоволення основних потреб людини, дозволяє їй вести здоровий і продуктивний спосіб життя.
За даними Міжнародної організації праці (МОП), в світі щорічно стається 2,3 мільйона пов'язаних з працею смертельних випадків, приблизно 358 тисяч нещасних випадків зі смертельними та 337 мільйонів без смертельних наслідків, 1,95 мільйона чоловік помирає від професійних захворювань.